Лікар Володимир Кіршенблат з нагоди Дня міста-2020 став Почесним громадянином Чернівців
Про себе
«Я – вже третє покоління медиків. Мій дід був доктором медицини, захищав докторську дисертацію в Берліні. Тато був професором, доктором біологічних наук. Його рідний брат теж працював лікарем. Я – третє покоління, а моя донька Інна – четверте, вона також пішла стопами діда-прадіда.
Завжди хотів займатися медициною, ніколи не уявляв себе в якійсь іншій професії. Мабуть, це генетика. Спочатку планував піти в теоретичну медицину, як і мій батько, але на той час такої можливості не було. Тоді я надумав стати хірургом. Проте цьому завадив мій кепський зір. Тож вчителі мені сказали: «Хірург – це добре, та хороший терапевт – теж непогано».
Так я у 1967 році вступив до медінституту. Ніколи не був «професорським синком». Мій батько хотів, щоб я всього досягав сам. Якщо мені потрібно було піти з дівчиною в кіно чи на концерт – я не міг попросити грошей у тата. Потрібен був транзистор чи магнітофон – тато казав: «Їдь в студентські будівельні загони і зароби». Тож усі шість років, поки я навчався в інституті, їздив на канікулах у студентські будівельні загони на заробітки. Побував всюди: в Криму, Тюменській області…
Завжди хотів займатися медициною, ніколи не уявляв себе в якійсь іншій професії. Мабуть, це генетика
Володимир Кіршенблат
Батько мій був дуже порядною людиною… Таких називають «безсрібниками» – тобто нежадібними до грошей, безкорисливими. На все заробляв виключно своєю працею. Ніколи нічого не брав із роботи. Мама просила його принести 50 крапель спирту, але він відповідав, що не може цього зробити.
Про роботу
Нещодавно я став медичним директором міської клінічної лікарні №3. Це абсолютно нова парафія. Раніше працював заступником головного лікаря з медичної частини. Але заступник – це заступник, фактично вирішує все головний лікар. А зараз я майже самостійно вирішую питання, які стосуються медицини. Звісно, доводиться більше займатися організаційною роботою, ніж раніше.
Про місто
Я мешкаю в Чернівцях з 1954 року, тобто з чотирьох років. Це моє місто. Хоча мою родину закинуло сюди аж із Санкт-Петербурга (тодішнього Ленінграда) волею випадку. Коли тата звільнили через «справу лікарів», він дев’ять місяців перебував без роботи і з валізою чекав, коли його заарештують. Адже його брата репресували, він так і загинув у таборах. Тож коли з’явилася можливість працювати у медінституті Чернівців, батько довго не роздумував.
Не мислю собі життя деінде і ніколи не хотів нікуди виїжджати з Чернівців. Уся моя сім’я тут: дружина, одна донька, зять, онуки. Лише донька Софія живе за кордоном.
Чернівці – це справжня перлина України та Європи.
Біографія
Володимир Кіршенблат – вчений-медик, кардіолог, головний терапевт Чернівців, медичний директор комунального некомерційного підприємства «Міська клінічна лікарня № 3».
Син видатного науковця,завідувача кафедри нормальної фізіології (1954-1980) Чернівецького медінституту, професора Якова Кіршенблата, якому належить відкриття “теорії запахів” (телергонів, які пізніше назвали феромонами).
Володимир Кіршенблат народився 29 травня 1950 року в Росії. Коли йому виповнилося 4 роки, родина переїхала до Чернівців. Закінчив Чернівецький медичний інститут. Працював заступником головного лікаря з медичної частини міської лікарні №3. Віднедавна став медичним директором установи.
У вересні 2020 року рішенням сесії міськради йому присвоїли звання «Почесного громадянина міста Чернівців».
